Кілька років тому розлучився єдиний мій син. У шлюбі у нього народився синочок. Жили Іван з дружиною певний час дуже добре, але згодом розлучилися сім’я не сприйняла матеріальних проблем, на жаль. Після розлучення мій онук залишився жити зі своєю мамою.

Надія незабаром вдало, як кажуть, вийшла заміж, і все у неї налагодилося. При чому це все сталося дуже швидко якось.

Іван довго не міг пробачити колишній дружині такого раптового другого шлюбу. Я розумію, що він її щиро кохав, але таких людей іноді краще просто відпустити, щоб налагодити власне життя і забути про своє минуле, яке вже не можливо повернути.

Дитину свою мій син спочатку відвідував дуже часто. Сина свого мій Іван дуже любить. Він з самого дитинства мріяв про те, що першим у нього обов’язково народиться синок, а потім дочка. Перша половина мрії збулася, а з друга зовсім не склалася.

Коли син розлучився, онукові моєму було майже 3 рочки. Дитина ще толком нічого не розуміла, тому і спілкування з ним було можливим. Коли колишня дружина мого Івана вийшла заміж вдруге, її матеріальне становище значно покращилася після того і дуже стрімко. Це не могло не позначитися і на дитині.

У мого онука стали з’являтися іграшки, на які у мого сина Івана поки немає грошей. Як наслідок, онук і від батька став просити великих витрат, адже він ще не розуміє, що не всі можуть собі дозволити такі великі суми витратити, як його багатий вітчим.

Мій син довгий час намагався підлаштовуватися під свою дитину, але з часом зрозумів, що за його вітчимом йому все одно не встигнути, він його не наздожене, бо немає таких великих можливостей, тому вирішив перестати змагатися з ним. Через це він став все рідше і рідше приходити до свого сина, а потім і зовсім перестав відвідувати свою дитину.

Я завжди намагалася зберегти відносини зі своєю невісткою. Ніколи не вважала її колишньою. Надія дуже хороша людина, просто діти рано одружилися і народили дитинку. Вони самі ще були як діти, та ще й не сформований побут зіпсував їх сімейні відносини. Ось і вийшло, що вона не витримала, адже на руках ще й маленька дитина. Ми зі сватами намагалися допомагати своїм дітям, але цього було недостатньо.

Я домовилася з нею, що ми будемо раз в два тижні забирати внука до себе на вихідні з сином. Так і ми зможемо з ним регулярно бачитися, і синові буде легше, я їм допомагатиму їм в усьому. Але мій хід конем не дуже спрацював.

Реакція Івана мене трохи здивувала і, одночасно, засмутила трохи. Він категорично не хоче бачитися з сином, каже, що не може відповідати їх рівню життя своїми подарунками, тому і немає сенсу зайвий раз засмучувати дитину своїми відмовами купити йому те, що він хоче.

Іван також перестав платити і аліменти, вирішивши, що це виглядає дуже смішно, бо платити багато він не може, а ті гроші, які платить мізерні для їх родини. Вони офіційно їх не оформляли, тому і ніяких наслідків поки немає, колишня дружина зовсім нічого не просить у неї. Але я категорично наполягаю на тому, що не можна ось так повністю відходити в бік, відмежовуватися від своєї єдиної рідної дитини. Адже дитина все одно повинна знати і спілкуватися зі своїм батьком.

Тим більше, що його мати ніколи ні словом, ні пів слова не сказала, не робила ніяких натяків і зауважень з цього приводу. Вона позитивно ставиться до таких зустрічей і завжди рада цьому сприяти. Ну, вийшло так, що розійшлися вони, але ж вони підтримують гарні відносини між собою завжди. Не вони перші чоловік з дружиною, хто потрапив в таку ситуацію. Але це зовсім не означає, що можна зупиняти всі відносини і нічого не робити для своєї дитини. Ці аліменти можна просто відкладати синові на навчання. Підросте малюк, і вони йому дуже знадобляться, адже тоді назбирається гарна сума, вона якраз йому стане в нагоді.

Але Іван мене не слухається зовсім. А у мене смуток на душі, коли внук запитує, чому тато до нього перестав приходити, видно, що він сумує за ним. Що я повинна відповідати його власній дитині в такому випадку. Дружина стала колишньою, але дитина – це ж назавжди.

Як виправити все це, щоб зберегти відносини мого сина Івана зі своїм власним дитям? Адже зараз дитя мале, запитує про батька, він потрібен йому, а якщо мій Іван відмовиться від дитини зараз, то згодом його власний син відвернеться від нього. А у Івана крім мене і його маленького сина більше рідних людей немає, а я ж не вічна.

Джерело

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

X