Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що спецслужби США разом із білоруськими опозиціонерами планували замах на нього та його синів. Тим часом режим Лукашенка переслідує правозахисників та інших громадян країни. Що відбулося в Білорусі за пів року протестів — у матеріалі hromadske.

«Тихий» замах на Лукашенка 

17 квітня Олександр Лукашенко заявив, що американські спецслужби разом із білоруськими опозиціонерами планували замах на нього. Перед цим, за словами Лукашенка, планували взяти в заручники його дітей та тримати їх у погребі, який білоруські спецслужби нібито знайшли в Гомельській області. 

«Чому американці так поводяться? Запам’ятайте: на завдання з усунення президента ніхто не може ніхто дати згоди, крім найвищого політичного керівництва», — прокоментував ситуацію самопроголошений президент.

У Держдепі США заявили, що американці не причетні до жодної змови щодо вбивства Лукашенка. Проте російська ФСБ навіть знайшла в цій історії слід українських націоналістів. 

«Озброєний заколот поміж змовників отримав кодову назву ”Тиша”», — розповіли на загальнонаціональному білоруському телеканалі ОНТ. Згідно з сюжетом, спершу змовники нібито обговорювали деталі заколоту в режимі зум-конференцій, а потім деякі з них зустрілися в Москві. Після цього їх і затримали. 

«Вони боялися їхати сюди (до Білорусі — ред.) після того, як ми затримали кілька груп, які звезли сюди зброю та розклали по сховках. Вони поїхали до Москви, — сказав Лукашенко. — Я попросив президента Росії, а Тертель (голова КДБ РФ — ред.) — свого колегу Сашу Бортнікова з ФСБ, і ми їх там взяли»

Учасники зустрічі у Москві нібито обговорювали завдання: усунути «найголовнішого», заблокувати внутрішні війська та ОМОН, а також зайняти декілька символічних об’єктів у центрі міста (зокрема радіостанцію та офіси телебачення), щоб зачитати звернення. 

Демонстранти несуть величезний історичний прапор Білорусі, коли тисячі людей збираються на акцію протесту на Майдані Незалежності в Мінську, Білорусь, 23 серпня 2020 року.

Фото:

AP/Dmitri Lovetsky

«Це кожна буденна розмова на кухні, — коментує ситуацію білоруський правозахисник Сергій Устинов. — 97% білорусів ненавидять Лукашенка й обговорюють, що слід було б усунути від влади його та всю його верхівку, яка залякує білорусів»

За версією Лукашенка, до планування замаху були причетні, зокрема, білоруський політолог і літературознавець Олександр Федута та адвокат Юрій Зенкович, який мав громадянство США. Саме їх затримали в Москві. Федута припинив виходити на зв’язок із дружиною 12 квітня, а за кілька днів КДБ підтвердив, що вони з Зенковичем перебувають у мінському СІЗО. 

Також у змові нібито брав участь Григорій Кастусьов, лідер «Білоруського народного фронту» — однієї з найстаріших опозиційних партій країни. Його затримали 12 квітня. 

«Давай, Ригоре, разом замочимо Луку, а хто буде правити в Білорусі — ми вирішимо потім», — пропонує Юрій Зенкович на відеозаписі розмови в зумі. 

«Якщо матимемо змогу вирішувати, хто буде — тоді так», — відповідає чорний прямокутник на ім’я «Григорій Кастусьов».

Головний редактор білоруської служби «Єврорадіо» Павло Свердлов вважає, що всю цю історію могли спровокувати силові структури Білорусі — наприклад, підіславши своїх людей, які мали підбурювати інших до активних дій.

«Якби я був співробітником спецслужб і займався державною безпекою в такій сумній країні, як Білорусь, із настільки законослухняними громадянами, які не сприймають силових методів боротьби та цілих пів року протестують мирно — то я б, може, справді вигадував щось чи організовував сам. Принаймні для того, щоб вище керівництво країни й далі думало, що ці спецслужби Білорусі дуже потрібні, тож їх треба добре фінансувати», — каже Свердлов. 

До того ж, за його словами, це вже не вперше влада в Білорусі заявляє про розкриття якоїсь змови під час суспільних, економічних чи соціальних криз: перелік терористичних актів та замахів на Лукашенка, які нібито планувалися у Білорусі за останні 27 років, доволі довгий. 

Зокрема про спробу замаху на нього команда Лукашенка заявила за тиждень до перших президентських виборів у 1994 році. Розслідування нічим не закінчилося, Лукашенко став президентом, а силовиків, які називали замах на нього імітацією, зняв з посад, розповідає Свердлов.

Поліція застосовує палиці проти демонстрантів під час масової акції протесту після президентських виборів у Мінську, Білорусь, 10 серпня 2020 року.

Фото:

AP/Sergei Grits

Правозахисники — у вигнанні 

Заяви про новий замах на Лукашенка прозвучали на тлі посилення репресій в Білорусі. Нині там переслідують не тільки тих, хто справді бере участь у протестах, а й журналістів, правозахисників і навіть випадкових перехожих. За відповідне фото в соцмережах або одяг біло-червоно-білого кольору (кольори історичного національного прапора білорусів) можна отримати до 30 діб ув’язнення.

«Понад тисячі кримінальних справ щодо мирних демонстрантів. Десятки тисяч затриманих за адміністративними справами з подальшими катуваннями: хлорка, відсутність тепла, гігієни, медичної допомоги. Люди налякані», — розповідає про ситуацію в країні правозахисник Сергій Устинов. 

Крім того, порушено сотні кримінальних справ за політичними мотивами. Станом на 20 квітня політв’язнями визнано 357 людей, і ця цифра постійно зростає. Водночас досі немає жодної кримінальної справи за катування чи вбивства демонстрантів. 

Силовики, які дають свідчення в судах, приходять у балаклавах, з іншими іменами та фальшивими даними — Устинов розповідає, що спеціально для цього в Білорусі змінили закон. 

«Особа, яка обіймає пост президента, цілеспрямовано нагороджує карателів за масові катування. За те, що вони нібито цими катуваннями, побиттями, розстрілами та вбивствами врятували Батьківщину», — каже правозахисник. 

Сергій Устинов — співзасновник Міжнародного комітету з розслідування катувань у Білорусі. Після серпневих протестів правозахисники опитали близько тисячі людей, які зазнали катувань, і за результатами цього оприлюднили три звіти.

На початку березня білоруські силовики прийшли з обшуком до волонтера комітету Івана Кравцова та заарештували його. Устинов розповідає, що після цього всі катування чоловікові довелося відчути на собі. На початку квітня обшук відбувся в оселі правозахисниці Еміри Броницької, а на допиті правоохоронці цікавилися якраз-таки діяльністю комітету та решти його учасників.

Після цього Сергій Устинов і його колега Вікторія Федорова виїхали до України. Проте Устинов каже, що навіть тут вони не почуваються у безпеці — побоюються, що їх можуть викрасти й передати спецслужбам Білорусі. Такі випадки вже траплялися з іншими білоруськими активістами: наприклад, у 2019 році Служба безпеки України затримала в Києві та депортувала до Білорусі тамтешнього колишнього політв’язня Олександра Францкевича.

«Ми не збираємося залишати територію України. Ми працюємо тут і будемо далі працювати на благо Білорусі. Проте якщо раптом нас вивезуть до Білорусі, де ми опинимося в застінках КДБ або ще десь — це означатиме цілеспрямовану операцію спецслужб», — заявив Устинов. 

Тетяну Гацуру-Яворську відпустили з Мінського СІЗО після десяти днів тримання під вартою

Фото:

Еврорадио​

Ще один правозахисник, якому довелося виїхати з Білорусі, — українець Володимир Яворський. Наприкінці березня білоруська влада закрила в Мінську виставку «Машина дихає, а я — ні», присвячену героїчній праці лікарів під час пандемії. Її співорганізаторкою була правозахисниця й засновниця громадського об’єднання «Звяно» Тетяна Гацура-Яворська — дружина Володимира Яворського.

А на початку квітня силовики прийшли до Тетяни та ще чотирьох її колег із обшуками. Гацуру-Яворську затримали — нині вона є підозрюваною у кримінальній справі про фінансування та організацію масових заворушень (тобто протестів). 

За тиждень до неї додому знову прийшли з обшуком, а потім затримали й Володимира Яворського. Після трьохгодинного допиту його змусили залишити Білорусь без жодних відповідних приписів. 

«Мене повідомили, що в інтересах власної безпеки я маю залишити країну протягом 48 годин, забрати з собою дитину та цілих 10 років не повертатися, — розповідає Яворський. — Мене фактично почали шантажувати: мовляв, дітей заберуть у дитячий будинок, а мене без речей вивезуть і викинуть на кордоні або ж узагалі посадять до в’язниці»

15 квітня — вже після того, як Володимир Яворський виїхав до України — Тетяну Гацуру-Яворську відпустили, але заборонили виїздити з Білорусі.

«Хтось із дітей зараз у Білорусі, а хтось — в Україні. Вони повністю розділили сім’ю», — каже Володимир. 

За його словами, вони з дружиною ніколи не займалися протестами, а ці переслідування є атакою на будь-яку правозахисну діяльність. Володимир каже, що правозахисників розпитували про фестиваль документального кіно й центр реабілітації ув’язнених. За його словами, влада вважає, що така діяльність підбурює людей до протестів.

Масові протести почалися в Білорусі минулого літа й припинилися лише з настанням зими. Головний редактор білоруської служби «Єврорадіо» Павло Свердлов вважає, що наступним тригером для виходу людей на вулиці може стати рішення Лукашенка про поглиблення інтеграції — тобто фактично об’єднання Білорусі з Росією. Саме проти цього люди протестували в 2019 році.

Поки що подібних оголошень не було. Втім, після заяви про замах Лукашенко анонсував, що незабаром оприлюднить якесь «дуже важливе рішення».

Споживайте свідомо, читайте незалежних

Корисна їжа часто дорожча, ніж фастфуд, але за неї ваш організм буде вдячний значно більше. Якісна інформація теж коштує грошей. Підтримайте hromadske

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

X