Отже, срати на науку, як показав громадянин Кива – це стиль життя. Причому не лише цього кандидата придурошних наук, а і багатьох “опзжистів” (впевнений – не лише їх). Ця політична антиукраїнська гопота в гробу бачила фінансування української науки, проте якогось сама отримує корочки кандидатів-докторів. Причому – що є цинізмом вищої проби – роблять це, займаючи державні посади або працюючи депутатами ВР. Посудіть самі, пише відомий український продюсер Ігор Кондратюк. Далі в оригіналі:

1) Королевська Наталія – людина з сумнівною вищою освітою (про що багато написано). Але 2011 року вона, будучи депутатом ВР, отримала диплом про присудження наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

2) Шуфрич Нестор – кандидат економічних наук з 2004 р. — дисертація на тему «Розвиток і трансформація аграрного виробництва в Угорщині». Але у 2004-му році цей “вчений” був депутатом ВР!

3) Льовочкін Сергій – Докторська дисертація «Макрофінансова стабілізація в Україні у контексті економічного зростання» (Київський національний економічний університет, 2004). В цей же час, у 2004-му, він працює першим помічником президента України. І ще купу посад громадянин Льовочкін обіймає у тому ж таки 2004-му році.

4) Козак Тарас – кандидатом економічних наук став у 2000-му році, “Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в умовах удосконалення системи оподаткування підприємств АПК”. Але у 2000-му році громадянин Козак працював в ДПА у Львівській області заступником голови (!!!) – начальником управління оперативного контролю та запобігання порушенням у сфері діяльності суб’єктів підприємництва

5) Медведчук Віктор має іншу дивну річ в біографії: кандидатську від захистив у липні 1996 року, а докторську – вже у…листопаді 1997 року!!! Обидві – у стінах Академії внутрішніх справ України. Мені в час мого майже 20-річного перебування в науці не вдалося почути жодного випадку, коли людина через 15 місяців після кандидатської вже захистила би докторську. Щоправда, ніхто з фізиків та біологів не знав про таку аномалію, як “захист дисертацій в академії внутрішніх справ”.

Мораль проста, як двері: я не вірю – і ніхто зі справжніх вчених не повірить! – що всі наведені кандидатські/докторські було написано тими, хто їх захищав і захистив (нічого не можна сказати про кандидатську Медведчука. Хоча подейкують, що він і наукова робота – різні речі). Всі ці люди ніякого відношення до науки не мали і не мають, хоча і мають саме наукові ступені.

Я б заборонив на законодавчому рівні захисти будь-яких дисертацій людьми, які перебувають на державній службі, або є депутатами будь-якого рівня! Бо це – профанація наукової діяльності. Хочеш мати наукове звання – йди у наукову відпустку, пиши статті, відвідуй наукові конференції, іншими словами – займайся науковою роботою!

Ось такі безславні наукові (не побоюся цього слова) покидьки отримують від нас з вами зарплатню… (впевнений, цей список можна продовжити, і він буде дуже довгим!). Ганьба вченим радам, які приймають до захисту сумнівні “дисертації” від людей, які до науки не мають ніякого відношення!

До відома тих, хто дочитав до кінця. Я – кандидат біологічних наук. Захистився у 1996-му році, на 12-му році роботи у Інституті молекулярної біології та генетики НАН України. Я знаю – що таке праця вченого, і я знаю – хто такі вчені, – резюмував Кондратюк.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

X